БЮДЖЕТНІ ВИДАТКИ СКОРОЧЕНО – ЯК ЖИТИМЕ СПОРТ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Світова пандемія коронавірусу внесла свої корективи у плани розвитку фізкультурно-реабілітаційної програми для людей з інвалідністю, а також у підготовку спортсменів до Паралімпійських та Дефлімпійських ігор. У змінах до державного бюджету України, прийнятих Верховною Радою на початку поточного тижня, фінансування фізкультури та спорту для людей з інвалідністю скорочене у понад чотири рази. Як за таких умов буде відбуватися підготовка спортсменів до прийдешніх ігор та що буде із фізкультурно-реабілітаційними програмами? Ситуацію журналістам нашої телевізійної програми «UA:Спорт» прокоментував Президент Національного комітету спорту людей з інвалідністю України Валерій СУШКЕВИЧ.

Валерію Михайловичу, ось такі неприємні цифри вразили нас два дні тому. Було близько двох мільярдів гривень закладено в бюджеті  на початку року на розвиток спорту людей з інвалідністю, зараз залишилося близько 400 мільйонів. Наскільки це сильний удар по паралімпійському спорту України, і яким чином ви будете з цієї ситуації виходити?

По-перше, я хотів би уточнити, що по напрямку фізичної культури і спорту людей з інвалідністю існує дві державні програми. Перша називається «Розвиток спорту серед осіб з інвалідністю та їх фізкультурна реабілітація». Тобто не тільки спорт, а й реабілітаційні заходи для всіх людей, які не є спортсменами. І друга програма - «Підготовка та участь національних збірних команд в Паралімпійських і Дефлімпійських іграх». Дійсно, по цих двох програмах було заплановано понад 1 млрд. 936 млн. гривень видатків.  І на сьогоднішній день з них залишилося 462 мільйони у новому варіанті бюджету.  Ми з міністром молоді та спорту України Вадимом Марковичем Гутцайтом намагалися максимально зробити все, що можливо, а інколи і те, що неможливо, аби  зробити бюджет все-таки оптимальним. Саме оптимальним і не проблемним. Щось вдалося, але більше не вдалося з урахуванням тієї ситуації, в яку потрапила країна. Фактично, програма, за якою мала відбуватися підготовка до Паралімпійських ігор, скорочена до п’ятдесяти мільйонів. І треба не забувати, що у нас в наступному році Паралімпійські ігри, перенесені з цього року. А будуть ще й Дефлімпійські ігри за календарем. Тобто співпадають дві найбільші події в світі спорту людей з інвалідністю. На сьогоднішній день програма підготовки практично знищена, з урахуванням того, що гіпотетично ми в цьому році не повинні готуватися ні до Паралімпіади, ні до Дефлімпіади. Хоча це, безумовно, не так. Спортсмени готуються протягом всього паралімпійського чи дефлімпійського циклу, а не лише в рік проведення ігор. Але ситуація така. Більше того, я хочу сказати, ми підрахували – якщо брати бюджетну програму по фізкультурно-спортивних заходах, яких у нас в єдиному спортивному календарі було понад вісімсот, то, можу вам сказати, що у нас вистачить коштів на два місяці виконання цієї програми – на червень і липень. Далі грошей на проведення фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходів немає.  Ситуація критична. І ще треба не забувати, що у нас 400 стипендій Президента України нашим найкращим спортсменам, 150 стипендій Президента України для діток-спортсменів з інвалідністю та юнаків, тобто дитячо-юнацьких талантів, які показали неймовірні світові і європейські результати. Також у нас є 25 стипендій Кабінету Міністрів. Всі вони скорочені на тридцять відсотків. Ми вимушені були дуже відчутно, на сімдесят відсотків скоротити виплату винагород чемпіонам Європи та світу, призерам, їх тренерам. Тобто скорочення просто катастрофічне.

То що ж робити у цих умовах? Як зможуть українські спортсмени показати на Паралімпійських та Дефлімпійських іграх той результат, якого вже традиційно всі від них очікують?

Я мав розмову з Прем’єр-міністром. Приємно, що він сам мені зателефонував на моє прохання. Ми з ним поговорили, і він пообіцяв, як мені, так і міністру Гутцайту переглянути фінансування в поточному році після карантину. А поки ми шукаємо варіанти роботи при мінімальних видатках. Але я буду ще раз особисто просити і міністра спорту, і Прем’єр-міністра – ми не можемо знищити надбання всіх років української держави, протягом яких ми стали лідерами світового паралімпійського та дефлімпійського спорту, коли фізична культура і спорт стали чинником реабілітації людей з інвалідністю, їх орієнтиром на інтеграцію в життя суспільства здорових людей. Тому, думаю, що ми будемо разом шукати ці виходи, шукати ресурси, які забезпечать нам відновлення цих видатків. Мені чотири дні тому зателефонував президент Міжнародного Паралімпійського комітету Ендрю Парсонс і запитав: «Валерію, чи виживете ви, чи зможе вистояти українська паралімпійська сім’я в умовах цієї страшної пандемії? Я вас прошу: тримайтесь, не знищіть те, чого досягла Україна, чого досягли українські спортсмени-паралімпійці. Тому що ви стали в світі орієнтиром того, як може країна, маючи проблеми політичного, економічного характеру, бути все-таки лідером у відношенні спорту людей з інвалідністю.» Це був знаковий дзвінок. Він ще раз передав спортсменам побажання триматись, берегтись, не виходити з дому, але не забувати про те, що ми одні з лідерів світового паралімпійського спорту.

Яка реакція паралімпійської спільноти на таке скорочення?

Є певний варіант депресії у декого, є певний варіант нерозуміння – невже це сталося? Є ті люди, які свято вірять в мене, в мою команду, що все буде добре, і все ми зробимо. А спортсмени тренуються вдома. Я бачу у соціальних мережах, всі можуть подивитися, що виробляють вдома паралімпійці та дефлімпійці, маючи ті чи інші фізичні проблеми – з ураженням зору, опорно-рухового апарату, слуху – вони бійці! Вони пишуть мені: «Валерію Михайловичу, ми прийдемо до перемоги своєї і перемоги України! Ми будемо боротись за нашу спільну перемогу!» Мені приємно це чути. І варіант оптимізму ми будемо напрацьовувати спільно, нашою паралімпійською та дефлімпійською сім’єю.

Фото Медіа-центру НКСІУ